Меню сайту
Категорії розділу
Новини [89]
Новини ліцею
Держзакупівлі [0]
Державні закупівлі
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 60
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Як допомогти собі у стресовій ситуації

 
 Якщо стресова ситуація застала вас у приміщенні:
 
  1.     Встаньте, якщо це потрібно, і, вибачившись, вийдіть із приміщення.
  2.   Наприклад, у вас завжди є можливість піти в туалет чи в будь – яке інше місце, де можна побути одному;
  3.    Скористайтесь будь – яким шансом, щоб змочити чоло, скроні і артерії на руках холодною водою;
  4. Повільно озерніться навколо, навіть у тому випадку, якщо приміщення, у якому ви знаходитесь, добре вам знайоме . Переводячи погляд з одного предмета на іншій, оглянете їх.
  5. Подивіться у вікно на небо, зосередьтесь на тому, що бачите. Коли ви востаннє от так дивились на небо?
  6.  Набравши води у склянку (у крайньому випадку, в долоні), повільно, зосереджено, випийте її. Сконцентруйте свою увагу на відчуттях, коли вода буде текти по горлу.
  7.  Станьте струнко, поставте ноги на ширині плечей і на видиху нахиліться, розслабивши шию і плечі, щоб голова і руки вільно звисали. Дихайте глибше, стежте за своїм подихом. Продовжуйте робити це протягом 1 – 2 хвилин. Потім повільно станьте струнко. Виконуйте вправи обережно, щоб не закрутилася голова.
 
Якщо стресова ситуація застала вас де-небудь поза приміщенням:
 
  1.  Озерніться навколо. Спробуйте глянути на навколишні предмети з різних позицій. Детально розгляньте небо, називаючи про себе усе, що бачите;
  2. Знайдіть будь – який дрібний предмет (листок, гілку, камінь) і уважно розгляньте його. Розглядайте предмет не менше чотирьох хвилин, знайомлячись з його формою, кольором, структурою таким чином, щоб зуміти чітко представити його із закритими очима;
  3.  Якщо є можливість, випийте води;
  4.  Простежте за своїм подихом. Дихайте повільно, через ніс. Зробивши вдих, на якийсь час затримайте подих, потім також повільно, через ніс, видихніть повітря. При кожнім видиху зосереджуйте увагу на тому, як розслаблюються й опускаються ваші плечі.
Цього буде достатньо для першої допомоги собі. Не зашкодить і прогулянка, словом будь-яка діяльність, що вимагає фізичної активності і зосередження, але, знову ж, не перестарайтеся.
 
Рекомендації педагогу щодо зменшення впливу стресу в педагогічній діяльності
 
1. Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть своє ставлення до них.
2. Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, діяльності, сім’ї, позитивному мисленні.
3. Навчіться розслаблятися тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби із стресом.
Всі ми знаємо, що є діти розумні і кмітливі, і є звичайні... Причому звичайних набагато більше. Їх посереднє навчання пояснюється, як правило, лінню, байдужістю і ненавистю до занять. Вчені з'ясували, що боротися з цими якостями марно.
Прагніть бачити в людях позитивні риси, а в спілкуванні спирайтеся на ці якості. Тоді одного прекрасного дня ви виявите, що ті люди, що вас оточують "перевиховалися" і цілком влаштовують вас.
 Сподіваюся, ці нескладні і цілком застосовані на практиці "хитрощі" допоможуть тим, хто дійсно поважає себе і інших людей.
 
 
 

Поради батькам

* Батьки найменше прощають своїм дітям ті вади, які вони самі їм прищепили;
                                                                                                  (Фрідріх Шіллер)
* Спочатку ви приносите себе в жертву заради тих, кого любите, а потім їх же за цю жертву ненавидите. Самопожертва – це самогубство; 
                                                                                                     ( Бернард Шоу)
* Самотній чоловік шукає самотню жінку з метою  створення самотньої дитини;
                                                                                                     (Євген Обухов)
* Мета виховання – навчити наших дітей обходитися без нас.
                                                                                                     ( Ернст Легвус)

Пам’ятка для батьків

  • Дитина ні в чому не винна перед вами. Ні в тому, що з’явилася на світ. Ні в тому, що створила вам додаткові труднощі. Ні в тому що не дала очікуваного щастя. Ні в тому, що не виправдала ваших очікувань. І ви не маєте права вимагати, щоб вона розв’язала ці проблеми.

  • Дитина – не ваша власніть, а самостійна людина. і вирішувати до кінця її долю а тим більше ламати на свій розсуд їй життя, ви не маєте права. Ви можете лише допомогти їй вибрати життєвий шлях, вивчивши її здібності й інтереси і створивши умови для їх реалізації.

  • Дитина далеко не завжди буде слухняною і милою. Її впертість і капризи так само не минучі, як самий факт присутності в родині.

  • У багатьох капризах і витівках дитини винні ви самі, бо вчасно не зрозуміли її, не прийняли її такою, якою вона є.

  • Дитина має численні чесноти. Ви повинні завжди бачити найкраще та вірити у неї, бути впевненими у тому, що рано чи пізно це найкраще неодмінно проявиться.

Поради батькам з виховання важких підлітків

  

 

Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.
Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею.
Нижче наведено кілька корисних порад, які придадуться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:
1. Інтерес
З’ясуйте, що подобається вашій дитині, чим можна було б з нею займатися. Докладіть додаткові старання, аби довідатись, що подобається вашій дітині. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити симпатії й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.
2. Строгість
Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти не так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка, просто спрямуйте його.
3. Спілкуйтеся щодня
Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.
Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.
Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..
4. Терпіння
Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому що ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацією значно краще.
5. Упереджу вальний підхід
Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.
6. Єдиний фронт
У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх

 

Коли ваша дитина перебуває у стані відчаю

У випадку, коли ваша дітина перебуває у стані відчаю,
слід поводитися так:
1.  Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2.  Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3.  Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4.  Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5.  Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6.  Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7.  Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8.  Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9.  Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.
10.  Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11.  Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч

 

Що у наших дітей може викликати агресивні почуття і дії

1. Накази, команди
«Зараз же перестань», «Забери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!»
У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття залишеності. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, «бурчать», ображаються, виявляють упертість.
2. Попередження, застереження, погрози
«Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, я візьму пасок», «Не прийдеш вчасно, тримайся…»
Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторення діти до них звикають і перестають на них реагувати. Тоді деякі батьки від слів переходять до діла і швидко проходять шлях від слабких покарань до більш сильних, а часом і до жорстких: вередливого малюка залишають самого на вулиці, двері зачиняють на ключ і останній крок – починають застосовувати фізичні покарання.
3. Мораль, повчання, проповіді
«Ти зобов’язаний поводитися так, як належить», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих».
Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Нічого не зміниться від того, що вони слухатимуть це «всоте». Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, а найчастіше все разом.
Річ у тому, що моральні основи й моральну поведінку виховують не стільки слова, стільки атмосфера в сім’ї через наслідування поведінки дорослих, особливо батьків.
4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину
«А ти візьми і скажи…», «По-моєму треба…», «Я б на твоєму місці…».
Діти не схильні дослухатися до наших порад. А інколи вони відверто повстають: «Без тебе знаю», «Тобі легко казати», «Ти так вважаєш, а я по-іншому».
Кожній дитині властиве право бути незалежною, приймати самостійні рішення. Щоразу коли ми щось радимо дитині, ми ніби даємо їй зрозуміти, що вона ще мала й недосвідчена, а ми розумніші за неї, наперед все знаємо.
Така зверхня позиція дратує дітей, а головне, не залишає в них бажання розповісти докладніше про свою проблему.
Невідомо, чи захоче дитина ще раз розповісти вам про щось важливе.
Як часто діти самі приходять до того, що ми їм перед цим їм радили! Але важливо, щоб вони самі прийняли рішення – це їхній шлях до самостійності.
5. Докази, нотації, лекції
«Слід би знати, що перед їжею треба мити руки», «Усе через тебе!», «Даремно я на тебе покладалася», «Завжди ти…».
Це викликає в дітей або активний захист, або пригніченість, розчарованість у собі та своїх  стосунках із батьками. В такому разі в дитини формується низька самооцінка: вона починає думати, що й справді погана, безвільна, ненадійна. А низька самооцінка породжує нові проблеми.
Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й позитивні сторони вашої дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумайте, а чи добре самим нам жилося в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів, не сумували б за ними?
6. Обзивання, висміювання
«Плакса-вакса», «Не будь лапшою», «Ну, просто бовдур!», «Який же ти ледащо!»
Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й допомогти їй розчаруватися в собі. Звичайно, діти в таких випадках ображаються й захищаються: «А сама яка?», «Ну й буду таким!».
7. Випитування, розслідування, здогадування
«Ні, ти все-таки скажи», «Що ж усе-таки трапилося?Я все одно дізнаюся», «Чому ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш?
і справді хто з нас любить коли його виводять на чисту воду? За цим може наступити захисна реакція, бажання уникнути контакту.
Утриматися в розмові від запитань дуже важко і все ж краще змінити питальні речення та стверджувальні. Часом різниця між питанням та стверджувальною фразою може здаватися майже не помітною. А для дитини, що переживає, ця різниця велика: запитання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння й підтримка.
8.Співчуття на словах, умовляння
Звичайно, дитина потребує співчуття, однак є ризик що слова «я тебе розумію», «я тобі співчуваю» прозвучать надто формально. Іноді замість цього краще промовчати, притиснувши її до себе. А у фразах на зразок «заспокойся», «не звертай уваги», «перемелеться, мука буде» вона може почути байдужість до її турбот, відкидання або применшення її страждань.
9. Ігнорування: «Відчепися», «Не до тебе», «Завжди ти зі своїми скаргами».
 
Як ми можемо допомогти дитині
Поведінка – це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми.
Якщо дитина поводиться агресивно, це означає, що спалахнуло червоне світло й так само, як на переході вулиці, вам слід стати й подумати: що таке переживає дитина, що змушує її діяти агресивно?
Спробуйте зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.
Батькам слід пам’ятати:
 
1.Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.
2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.
3.Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.
4.Не можна використовувати фізичних покарань.
5.Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.
6.Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.
7.Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
8. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.
9. Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.
10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.
11. Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.
 
 
 
 
 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів

Copyright MyCorp © 2018 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz